У просвіті залоз виявляється згусле секрет, нечисленні амілоїдні тільця, слущенние епітеліальні клітини, макрофаги, скупчення лейкоцитів. Частина залоз помірно кистозно розширена. Іноді спостерігається метаплазія епітелію в перехідний, багатошаровий плоский, а також проліферація епітелію з формуванням кріброзние і сосочкових структур. Найбільші вузли, іноді досягали в діаметрі 5-6 см, складалися з численних кіст досить великого розміру, розділених тонкими фіброзними, нерідко гіалінізованої прошарками, іноді містили пучки гладких м'язів. Перегородки між кістами нерідко руйнувалися, і тоді утворювалися великі гроздевідние кістозні конгломерати, в просвіт яких виступають залишки перегородок у вигляді фіброзних виступів з булавовидним потовщенням на кінці.
Кісти вистелені однорядним високим циліндричним, кубічним або плоским епітелієм, іноді виявляються одиничні сосочкові освіти. У просвіті кіст - гомогенне вміст, забарвлюється еозином в блідо-рожевий колір. Іноді спостерігається безліч дрібних амілоїдних тілець.
Значно рідше зустрічаються «фіброзно-аденоматозні» вузли, побудовані з нечисленних рідко розкиданих трубочок, вистелених кубічним або низкопризматических епітелієм з хоро¬шо окресленими кордонами, слабо помітною цитоплазмою і досить великим ядром. У просвіті залізистих трубочок - секрет яскраво-рожевого кольору. Навколо епітеліальних трубочок нерідкі проліферати міоепітеліальних клітин, що утворюють подушковидні випинання, що симулюють проліферацію епітелію. Строма вузлів багата витягнутими клітинами типу фібробластів, що утворюють безладно розташовані пучки і кільцеподібні структури. Фіброзно-м'язові вузли спостерігаються майже у всіх випадках поряд з вузлами залозистого та змішаного будови. Вони, як правило, множинні, рідко перевищують 1-2 см в діаметрі, частіше бувають мікроскопічних розмірів. Вузли складаються з багатою клітинними елементами волокнистої тканини, що нагадує строму пред¬стательной залози ембріона. Найчастіше в них переважають клітини м'язового типу. У товщі таких вузлів іноді можна бачити примітивно побудовані трубочки, вистелені плоским, кубічним, рідше однорядним високим призматичним епітелієм.
При імуногістохімічному дослідженні в тканини ДГПЗ виявлялося досить велика кількість нейроендокринних клітин, що експресують МТ і його основний попередник - серотонін. Площа експресії МТ в ДГПЗ нижче, ніж у контрольній групі у хворих того ж віку. Величина площі експресії МТ в ДГПЗ становила 4,34 + 0,01% у 50-59-річних пацієнтів, що в 2 рази більше, ніж у групі 60-69 років, а для серотоніну вона дорівнювала 4,36 в групі 50- 59 (рlt; 0,05). Із збільшенням віку площа експресії серотоніну збільшувалася, особливо у пацієнтів ДГПЗ у віці 70 років і старше (5,33 + 0,02).
Оптична щільність експресії МТ досягає максимального значення у групі 50-59 (0,35 ± 0,02 у. Е.), А серотоніну (0,38 ± 0,01 у. Е.). У пацієнтів зі збільшенням віку спостерігається достовірне сні¬женіе оптичної щільності МТ, а у серотоніну вона збільшувалася (рlt; 0,05). Площа експресії МТ і серотоніну в доброякісної гіперплазії передміхурової залози була достовірно вище, ніж у контрольній групі (plt; 0,05). Рак передміхурової залози. Всі досліджувані випадки раку передміхурової залози були гістологічно представлені аденокарциномою, що характеризується клітинним поліморфізмом і різним ступенем диференціювання пухлинних клітин. На відміну від вогнищ нодулярної гіперплазії відзначався гіперхроматоз ядер, клітинний поліморфізм, зникнення сполучнотканинних сосочків в просвіті залоз. Амілоїдні тільця в просвіті ракових залоз виявлялися вкрай рідко. По периферії залоз зникають міоепітеліальние клітини. Освічені клітинами залізисті трубочки округлої, овальної або неправильної форми тісно прилягають один до одного, строми між ними майже немає. У просвіті іноді містяться гомогенні маси рожевого кольору. У стромі пухлини навколо сотовідной комплексів можна бачити групи розрізнених пухлинних клітин, нерідко складаються в невеликі трубочки, тяжі, залізисті структури.
Площа експресії МТ в ракових пухлинах достовірно знижувалася зі збільшенням віку (рlt; 0,05). Для серотоніну відзначалася тенденція до значного збільшення показників (2,33 ± 0,02). У пацієнтів у групі 50-59 років величина площі експресії МТ склала 3,34 ± 0,01%, у групі 60-69 років вона дорівнювала 3,28 ± 0,02, а для серотоніну - 2,02 ± 0,01 . Оптична щільність МТ досягає максимального значення у групі 50-59 років (0,35 ± 0,01 у. Е.), Для серотоніну показана зворотна тенденція (0,43 ± 0,02). У всіх аденокарцинома були виявлені серотонін / МТ-продукують нейроендокринні клітини. При забарвленні гематоксиліном-еозином вони були більші звичайних клітин, розташовувалися в базальної частини атипових залоз. Цитоплазма їх була еозинофільна, ядро зміщене в апікальний полюс. Великі і множинні скупчення нейроендокринних клітин в основному виявлялися в високодиференційованих пухлинах. При цьому пухлинні нейроендокринні клітини не демонстрували ознак проліферативної активності.
При імуногістохімічному дослідженні ракових пухлин передміхурової залози з використанням специфічних антисироваток до МТ було виявлено, що в 20 з 32 випадків аденокарциноми частина клітин, в яких була зареєстрована позитивна реакція з антисироваткою до серотоніну, вступала в позитивну реакцію з антисироватки проти МТ.
Таким чином, проведені імуногістохімічні дослідження показали, що в ракових пухлинах передміхурової залози містяться пухлинні нейроендокринні клітини, відповідальні за синтез серотоніну і МТ. З даних, представлених в табл. 3.7, випливає, що в досліджуваних зразках передміхурової залози експресія МТ в интактной залозі була в межах норми частіше, ніж в аденокарциноме. При цьому не спостерігалися відмінності в експресії МТ в аденокарциноме і в интактной залозі в 33% зразків, а в 59% зразків експресія МТ в аденокарциноме була вищою, ніж у интактной залозі. Різниця в продукції МТ в аденокарциноме в порівнянні з інтактною залозою була статистично достовірна (рlt; 0,05).
Так, в 65,7% зразків серотонін активніше експресуватися в аденокарциноме, ніж в интактной залозі, і зворотна картина спостерігалася в 4,5% зразках интактной залози. Також приблизно в 1/3 зразків серотонін експресуватися однаковою мірою як у аденокарциноме, так і в интактной залозі. Нами також проведено порівняння експресії кожного перерахованого вище маркера у зразках, отриманих від пацієнтів з аденокарциномою, із зразками, отриманими від пацієнтів з ДГПЗ. Встановлено, що як МТ, так і серотонін більше експресуватися в аденокарциноме, ніж у ДГПЗ (рlt; 0,05 і рlt; 0,02 відповідно).
Найцікавіші новини