При збагаченні киснем вдихається газової суміші слід пам'ятати, що, підвищуючи РаО2 до рівня вище 80 мм рт. ст., не збільшують істотно головну детермінанту вмісту кисню в артеріальній крові, тобто SаНЬО2. Необхідно, щоб у хворого в стані ОДН РаО2 знаходилося в межах 60-80 мм рт. ст., що дозволяє уникнути респіраторної гіпоксії. Якщо такого РаО2 досягають лише зростанням вмісту кисню у вдихається газової суміші (Fi02) до рівня 60% і вище, то вже через кілька годин після початку інгаляції кисню виникають запальні зміни респіронов, які досягають піку через 48 годин, у частини хворих викликаючи респіраторний дістресс- синдром дорослих. Способом уникнути патогенно високого FiO2 є постійне позитивний тиск в кінці видиху (ПДКВ). ПДКВ викликають допомогою переважання надходження в систему апарат-легкі киснево-повітряної суміші над поглинанням кисню легенями.
Надлишок суміші газів періодично йде в навколишнє середовище через гравітаційний клапан, коли тиск в системі досягає заданої величини. ПДКВ підвищує поглинання кисню легенями. Це відбувається за допомогою мобілізації респіронов для легеневого газообміну. В результаті більшого середнього тиску за дихальний цикл респіронов, виключені з дихання патологічними процесами, починають брати участь у поглинанні кисню. В результаті зростає поглинання кисню легенями. Одночасно ПДКВ запобігає мікроателектазірованіе і формування макроателектазов. При ПДКВ зростання середнього тиску в альвеолах за дихальний цикл знижує фільтруюче тиск в легенях. Це поступово виводить ексудат з альвеол в міжклітинні простори респіронов і перибронхіальних інтерстицій. Слід
зауважити, що ПДКВ не усуває вентиляційного компонента дихальної недостатності. Більше того, ПДКВ, підвищуючи ставлення мертвого простору до дихального об'єму, може підвищити напруга вуглекислого газу в артеріальній крові. Дане відношення зростає внаслідок розтягування дихальних шляхів і альвеол під дією ПДКВ. Основними показаннями до ПДКВ є:
1. Високий ризик ателектазірованіі або розвинувся ателектаз.
2. Мобілізація респіронов для безпечного припинення ШВЛ.
3. Забезпечення достатньої оксигенації змішаної венозної крові при відносно нешкідливих значеннях FiO2.
Для пацієнтів, які дихають через інтубаційну трубку і знаходяться в горизонтальному положенні, характерний високий ризик ателектазірованіі. У таких хворих застосовують ПДКВ на рівні 5 см вод. ст. ПДКВ на такому рівні готує легкі і все зовнішнє дихання до припинення ШВЛ. У пацієнтів з поширеними в межах всіх легких патологічними структурно-функціональними змінами респіронов (дистрес-синдром, персістіруюшій набряк легенів і ін.) ПДКВ на рівні вище 5 см вод. ст. є необхідна умова мінімально достатньої оксигенації змішаної венозної крові. Справа в тому, що в таких випадках без ПДКВ розвивається важка артеріальна гіпоксемія, незважаючи на FiO2, що становить 100% (рефрактерна гіпоксемія). ПДКВ, виступаючи засобом усунення рефрактерній гіпоксемії, дозволяє знизити FiO2, a значить послабити негативну дію гіпероксії. При ШВЛ і інгаляції кисню необхідне адекватне зволоження вдихається газової суміші. В іншому випадку епітелій дихальних шляхів втрачає свої вії, і різко падає його дренажна функція. Профілактика пневмонії при ОДН зокрема забезпечується аерозольними інгаляціями препаратів антибіотиків, парокіслородной інгаляціями, інгаляціями фітонцидів при диханні киснево-повітряною сумішшю при ПДКВ.
Найцікавіші новини