Імовірно ризик розвитку повторних ускладнень зменшується при застосуванні верапамілу і дилтіазему після перенесеного інфаркту міокарда без зубця Q і при збереженій функції лівого шлуночка. Застосування короткодіючих антагоністів кальцію збільшує ризик розвитку повторних ускладнень.
У хворих з серцевою недостатністю та лівошлуночковою дисфункцією встановлено зменшення ризику розвитку інфаркту міокарда і раптової смерті приблизно на 20% при застосуванні інгібіторів АПФ. Є дані про додаткові кардіопротектівних властивостях бета-блокаторів та інгібіторів АПФ у цієї групи пацієнтів, які не можна пояснити тільки зниженням артеріального тиску.
У дослідженні НОТ (Hypertension Optimal Treatment - оптимальне лікування гіпертонії) доведено зниження ризику інфаркту міокарда на 15% у хворих з добре контрольованої АГ при щоденному прийомі 75 мг аспірину. Ці дані узгоджуються з результатами іншого дослідження, в якому аспірин в низьких дозах застосовували у хворих на артеріальну гіпертонію з метою профілактики тромбоутворення. В обох дослідженнях кількість кровотеч внаслідок застосування аспірину було порівняти з кількістю попереджених серцево-судинних ускладнень, що вимагає ретельної індивідуальної оцінки ризику кровотеч.
Отримані дані дозволяють рекомендувати застосування аспірину в дозі 75 мг на добу з метою первинної профілактики ускладнень у хворих старше 50 років з контрольованої артеріальною гіпертонією (нижче 150/90 мм рт. Ст.) При наявності ураження органів-мішеней, цукрового діабету або ризику розвитку ішемічної хвороби серця більше 15%.
Найцікавіші новини