Доведена користь антигіпертензивної терапії, принаймні, до 80-річного віку. Однак якщо регулярне лікування артеріальної гіпертонії розпочато раніше, то воно повинно тривати і в більш літньому віці. При наявності артеріальної гіпертонії у віці старше 80 років рішення про необхідність лікування приймають, виходячи з конкретної клінічної ситуації.
При діагностиці гіпертонії слід враховувати, що у літніх людей можна виявити помилкове підвищення артеріального тиску («псевдогіпертонія») внаслідок підвищення жорсткості судин. Крім того, у літніх хворих нерідко зустрічаються «гіпертонія білого халата» і ортостатична гіпотонія. Якщо тиск починає підвищуватися після хворіти або погано піддається лікуванню, необхідно виключити вторинну гіпертонію, в першу чергу пов'язану з атеросклеротичним стенозом ниркової артерії.
Лікування артеріальної гіпертонії у літніх людей, включаючи ізольовану систолічну артеріальну гіпертонію, призводить до достовірного зниження частоти інсульту, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності та смертності. Терапію доцільно починати з більш низьких доз антигіпертензивних препаратів. Переважно використання діуретиків. Альтернативою є довготривалі дигідропіридинові антагоністи кальцію.
Підстав для розгляду артеріальної гіпертонії у літніх людей, включаючи ізольовану систолічну гіпертонію, окремо від первинної гіпертонії немає. Причина полягає в доведеної ефективності лікування в цій групі в плані зниження ризику серцево-судинних ускладнень, принаймні в тій же мірі, що і у пацієнтів середнього віку.
Лікування артеріальної гіпертонії, в тому чіс¬ле ізольованою систолічною, у літніх пацієнтів слід починати з немедикаментозних заходів, насамперед - з обмеження прийому солі і зниження маси тіла. Якщо не досягнуто бажаного зниження артеріального тиску, показано медикаментозне лікування. Початкові дози антигіпертензивних препаратів при лікуванні літніх повинні бути вдвічі менше, ніж у пацієнтів молодого і середнього віку. Рекомендується починати лікування з діуретиків у зв'язку з їх доведеним впливом на захворюваність і смертність в осіб похилого віку. Доведено здатність дігйдропірідінових антагоністів кальцію тривалої дії попереджати розвиток інсультів у групі літніх пацієнтів з ізольованою систолічною гіпертонією.
Враховуючи клінічні особливості артеріальної гіпертонії у літніх людей, з обережністю слід застосовувати препарати, здатні викликати ортостатичну гіпотонію (бета-адреноблокатори) та порушення когнітивних функцій (центральні альфа-адренергічні антагоністи кальцію).
Цільовий рівень артеріального тиску у літніх пацієнтів такий самий, як і у молодих, однак у випадках тяжкої і довго не леченной систолічною гіпертонії досить зниження систолічного тиску до 160 мм рт. ст.
Найцікавіші новини