» » Туберкульоз і виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки


Туберкульоз і виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки

Туберкульоз і виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки
Виникнення туберкульозу у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки і, навпаки, виразкової хвороби на тлі туберкульозу погіршує перебіг обох захворювань і ускладнює лікування. Частота туберкульозу у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки в 6-9 разів вище, ніж серед осіб, які не страждають цією патологією шлунково-кишкового тракту. У зв'язку з цим хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки відносять до групи підвищеного ризику захворювання на туберкульоз.

Туберкульоз легень частіше розвивається через кілька років після захворювання виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки. Однак у ряду хворих туберкульоз передує виразкової хвороби. Однією з причин частого розвитку туберкульозу у хворих на виразкову хворобу вважають порушення травлення. У той же час для розвитку виразки мають значення зміни трофіки слизової оболонки шлунка і кислотності шлункового вмісту в результаті туберкульозної інтоксикації, особливо у зловживають алкоголем і курінням тютюну, а також дію низки протитуберкульозних препаратів. Ці фактори можуть викликати у хворого на туберкульоз гастрит з подальшим формуванням виразки.



Туберкульоз у хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки часто проявляється значною слабкістю, зниженням апетиту, втратою маси тіла, розладами з боку ЦНС, порушеннями функцій шлунка, кишечника, печінки, підшлункової залози. У хворих виразковою хворобою частіше діагностують інфільтративний туберкульоз легень. У зв'язку з труднощами лікування туберкульозний процес нерідко повільно прогресує з розвитком фіброзно-кавернозного туберкульозу. Туберкулінові проби для діагностики туберкульозу у хворих на виразкову хворобу не мають істотного значення. Для виявлення туберкульозу необхідні рентгенологічне дослідження легенів і бактеріологічне дослідження мокротиння.



Для успішного лікування туберкульозу важливо ліквідувати загострення виразкової хвороби. Протитуберкульозні препарати доцільно призначати внутрішньовенно, внутрішньом'язово або у вигляді інгаляцій, а не перорально. Традиційний пер-оральний прийом протитуберкульозних препаратів у хворих виразковою хворобою часто супроводжується розвитком побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Визначення чутливості МВТ до лікарських препаратів дозволяє при обмежених можливостях хіміотерапії підібрати таким хворим найбільш прийнятну комбінацію ліків. При туберкулеме, кавернозному, обмеженому фіброзно-кавернозному туберкульозі у хворих виразковою хворобою нерідко виробляють оперативні втручання. До операції і в післяопераційному періоді призначають комплексну протитуберкульозну і противиразкову терапію.


Найцікавіші новини


Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!