Етіологія cклеріта різноманітна. Найбільш часто виникають аутоімунні cклеріти, що спостерігаються при ревматизмі, дифузних хворобах сполучної тканини. Склерит може мати токсико-алергічну природу (туберкульозний і сифілітичний епісклерит). Запалення склери може розвинутися в результаті гематогенного заносу мікроорганізмів у склеру, наприклад метастатический глибокий cклеріт при туберкульозі і сифілісі, сепсисі, фурункульозі, остеомієліті, парапроктиті, тонзиліті та інших осередках інфекції, (частіше стафілококової) в організмі. Найбільш частою причиною глибокого cклеріта є запальні захворювання судинної оболонки ока. Описано cклеріт, що розвиваються на тлі порушень обміну речовин (наприклад, при подагрі), при проростанні пухлини судинної оболонки ока в склеру. У ряді випадків причина запалення склери залишається нез'ясованою.
Епісклерит характеризується ураженням склери на обмеженій ділянці недалеко від лімба. Поверхня склери і кон'юнктива гіперемійовані, дещо набряклі. При пальпації відзначається болючість ураженої частини очного яблока- спонтанні болі, світлобоязнь, сльозотеча виражені слабо. Епісклерит протікає хронічно, рецидиви і ремісії чергуються протягом ряду років. Нерідко уражаються обидва ока. Зір не страждає.
Глибокий cклеріт може бути гранулематозним і гнійним. При гранулематозному cклеріте в глибоких шарах склери виникає один або кілька інфільтратів, з'являється глибока склерального ін'єкція, що має фіолетовий відтінок. Пацієнти скаржаться на сильні болі в очному яблуці, різко виражені світлобоязнь сльозотеча. Патологічний процес може поширюватися на обидва ока. Він протікає хронічно з рецидивами. У важких випадках в запальний процес можуть залучатися райдужка (ірідосклеріт) і рогівка (кератосклеріт). При поєднаних ураженнях склери, рогівки, райдужки, війкового тіла виникає кератосклероувеіт. Утворені при цьому зрощення райдужки з капсулою кришталика (задні синехії), зрощення зіниці, а також ураження склеральной частини венозного синуса склери (шлеммова каналу) - основного шляху відтоку внутрішньоочної рідини, можуть призвести до підвищення внутрішньоочного тиску і розвитку вторинної глаукоми. Поширення запалення на власне судинну оболонку може призвести до відшарування сітківки. При залученні в процес піхви очного яблука виникає склеротеноніт. Запальний інфільтрат, розташований при цьому в задньому відрізку склери (позаду екватора очного яблука), недоступний осмотру- поразка цього відділу склери проявляється різкими болями (спонтанними і при рухах очного яблука) - обмеженням рухливості очного яблука, набряком повік, легким птозом, екзофтальмом, гіперемією , набряком кон'юнктиви та ін.
Гнійний cклеріт (абсцес склери) характеризується гострим перебігом. У склері в області виходу передніх або задніх війкових артерій з'являється різко болючий обмежений темно-червоний з жовтуватим відтінком запальний осередок, який надалі розм'якшується і розкривається. На місці абсцесу утворюється рубець з подальшою ектазією склери: в окремих випадках абсцес може розсмоктатися. При залученні в процес райдужки виникає ірит, що супроводжується гипопион. У важких випадках можливий розвиток ендофтальміту, панофтальмита, прорив очного яблука.
Діагноз встановлюють на підставі офтальмологічного дослідження (методом бічного освітлення, біомікроскопії ока, офтальмоскопії). Проводять цитологічне та вірусологічне дослідження зіскрібка кон'юнктиви в області інфільтрату, а при гнійних склеритах - бактеріологічне дослідження вмісту абсцесу. Для підтвердження токсико-алергічної природи cклеріта застосовують імунологічний метод вогнищевих проб - вивчення вогнищевих реакцій на нашкірне внутрикожное або підшкірне введення специфічного алергену (туберкуліну, токсоплазміна, стрептококового або стафилококкового алергену та ін.).
Лікування визначається в основному етіологією cклеріта. За показаннями застосовують антибіотики, сульфаніламіди, саліцилати, кортикостероїди, імуномодулятори, антигістамінні засоби, цитостатики. Ефективним методом лікування токсико-алергічних cклерітов є специфічна гипосенсибилизация з введенням хворому відповідних алергенів (наприклад, туберкуліну, стрептококового алергену) внутрішньошкірно або за допомогою електрофорезу. Зазначені препарати призначають також місцево у вигляді інстиляцій, субкон'юнктивальних ін'єкцій та ін. При cклеріте, розвиненому на тлі розладів обміну речовин, проводять корекцію обмінних порушень. Широке поширення отримали фізіотерапевтичні методи лікування: УВЧ-терапія, магнітотерапія, ампліпульстерапія (застосування синусоїдальних модульованих струмів). При гнійних cклерітах показано розтин абсцесу. При некрозі і перфорації склери застосовують склеропластікі.
Прогноз при епісклерітах і обмежених глибоких cклерітах сприятливий. При важких глибоких cклерітах, що закінчуються рубцюванням склери, її витончення, освітою Ектазій, розвивається астигматизм, знижується гострота дебати. Гнійний процес може призвести до загибелі очі.
Профілактика полягає у санації вогнищ інфекції в організмі, своєчасному комплексному лікуванні інфекційних та аутоімунних хвороб, корекції порушень обміну речовин.
Найцікавіші новини