Величезне місце в житті дошкільника займає гра. Дитина, граючи, пізнає навколишній світ і готується до життя, праці.
Найважливіший результат гри - радість, задоволення, емоційний підйом. Позитивні емоції стимулюють діяльність всіх основних систем організму дитини, всебічно розвивають його.
Рухливі ігри в плані виховання неоціненні для дітей раннього та дошкільного віку. Тому ігри повинні бути невід'ємною частиною загального рухового режиму дитини.
Дорослим слід керувати іграми дошкільнят. Бажано, щоб батьки самі брали участь в організації колективних ігор дітей під час прогулянки.
У 3 - 4-річних дітей мислення конкретно, увага нестійка, тому зміст їх ігор має бути нескладним і конкретним (наприклад, "птахи літають і повертаються в гнізда"). В іграх дітей цього віку відсутній змагання. Їх захоплює процес руху, а не його результат.
Дуже добре супроводжувати гри текстом, який розкриває зміст гри, будучи сигналом до виконання тих чи інших завдань. Це може бути і коротка пісенька, і вірш.
З дітьми у віці 5-6 років проводять ігри з включенням не тільки таких образів і дій, які вони спостерігають у житті, а й таких, з якими знайомі по книгах, картинкам. У гри можна вносити елементи змагання (хто швидше добіжить до наміченого дерева).
Організовуються гри на розвиток координації рухів, спритності. У них включають біг на швидкість, метання, стрибки через перешкоди.
Поступово правила гри дещо ускладнюються, підвищується вимогливість до точності їх виконання. Використовується також текст, який визначає ритм рухів, сприяє розвитку мови у дітей.
В іграх для 6 - 7-річних дітей значно частіше застосовуються біг, стрибки, лазіння, метання. До дитини пред'являються суттєві вимоги щодо якості рухів, правильності та чіткості їх виконання, що вимагає витримки й уваги. Діти у віці б-7 років зацікавлені не тільки процесом гри, але і результатом її, тому для них можна організовувати та ігри-змагання.
З 4-річного віку можна привчати дітей ходити на лижах. До 8 років доцільно проводити лижні прогулянки поблизу від будинку. Тривалість їх повинна бути не більше години. Дуже важливо правильно надіти лижі. Спочатку дитина вчиться ходити на лижах без палиць, і лише коли він стане падати рідше, йому дають палиці.
З 5-б років після попереднього тренування (з 4-річного віку) можна починати вчити дитину спускатися без палиць з невеликих висот (до 2 м), пологих пагорбів. У 7-річному віці, якщо дитина ходить на лижах уже 2-3 роки, він може брати участь і в заміських прогулянках, але не більше ніж на 2 - 3 км. Після лижної прогулянки дитина не повинна відчувати великої втоми.
Кататися на ковзанах можна з 6-7-річного віку.
Катання на санках з невеликою пологому гірки висотою 1,5-2м- веселе і корисне розвага. Можна дозволити хлопцям кататися з 4-річного віку. Санки повинні бути легкими, підйоми на гору треба вибирати зручні. Щоб попередити нещасні випадки, при катанні дітей з гірок повинен бути присутнім дорослий.
Плавання надає благотворний вплив на розвиток дитини. Це і необхідний у житті навик.
Починати навчати дитину плавати можна з 4 -5-річного віку. Робиться це поступово. Спочатку треба привчити малюка до води, щоб він не боявся її. До 6-7 років дитина повинна вміти триматися на воді і пропливати кілька метрів. Не треба силою спонукати дитину поринути з головою- страх перед водою може затримати навчання.
Дуже важливим правилом є поступовість у підвищенні навантаження в процесі занять.
Щоб фізкультура викликала у дитини радісний настрій і була йому під силу, необхідно при виборі фізичних вправ та ігор підходити до дітей індивідуально. Наприклад, молодшим дошкільнятам слід показувати більше наслідувальних вправ. Вправа треба пояснити так, щоб дитина розуміла мета руху. Завдання повинні бути ясними і конкретними. Необхідно викликати у дитини інтерес до вправ, бажання активно діяти. Досягнення дитини у виконанні вправ треба враховувати і заохочувати.
Величина фізичного навантаження для дитини повинна відповідати його фізичної підготовленості, стану здоров'я в даний момент.
Млявим, малорухливим і неактивним дітям потрібно виконувати більше вправ емоційного характеру. Тон команди повинен бути бадьорим. Рекомендуються такі ігри і завдання-вправи, при яких діти повинні виявити ініціативу.
До дітей збудливим, дуже рухливим, недисциплінованим слід підходити інакше. Тон команди повинен бути спокійним, голос неголосним, темп рухів середнім і повільним. Треба вимагати точності виконання упраж-нений. Ігри для збудливих дітей повинні бути спокійними, що не викликають великих емоцій.
Найцікавіші новини