Половину пухлин і пухлиноподібних утворень, що виявляються на тлі вагітності і лактації, становить рак молочної залози, далі по частоті поразки слідують галактоцеле і хронічний лактаційний мастит. Крім збіг термінів прояви істинного лактаційного маститу та раку молочної залози, не рідкістю є і збіг клінічної картини. Збільшення васкуляризації залози в період вагітності і лактації, а також лімфатичної абсорбції веде в ряді випадків до швидкої інвазії в навколишні тканини, утворюючи так звані гострі або дифузно-інфільтративні форми раку.
У той же час в останні роки все частіше зустрічаються стерті форми запальних уражень молочної залози, що характеризуються якщо не повною відсутністю, то, принаймні, слабкою виразністю типових клінічних проявів. Так, наприклад, гнійний мастит може протікати з нормальною або субфебрильною температурою, без ознобу, без виражених змін картини крові, при млявою запальної реакції.
Безумовно, зі збільшенням подібних форм запальних захворювань значно зростають труднощі диференціальної діагностики між цими формами і злоякісним ураженням молочної залози, відповідно, зростає число випадків недостатньо обгрунтованого і неадекватного застосування лікувальних заходів.
Зокрема, призначається у зв'язку з помилковим діагнозом «мастит» фізіотерапевтичні процедури стимулюють дисемінацію злоякісного процесу в такій мірі, що до моменту встановлення правильного діагнозу захворювання нерідко перебуває в неоперабельний стадії. Додайте сюди небажання лікаря і пацієнтки виконувати які-небудь діагностичні процедури, такі як біопсія, і стане ясно, чому з моменту появи перших симптомів до встановлення діагнозу у вагітної жінки проходить набагато більше часу, ніж у звичайній ситуації: 15 і 4 місяці відповідно. Відстрочка потязі даних хворих в середньому на 2-3,5 місяці довше, ніж у загальній групі хворих на рак молочної залози.
До моменту встановлення діагнозу середні розміри пухлини коливаються від 5-6см до 15 см, відсоток поширених форм - від 72 до 85%, в 20% випадків виявляються метастази у внутрішні органи.
Виявлення раку молочної залози в максимально ранніх стадіях його розвитку представляється значно більш важливим для вагітних жінок, ніж чим для всіх інших хворих з цим захворюванням. Ось чому необхідно зробити обстеження молочних залоз лікарем жіночої консультації рутинним.
При виявленні будь-якого патологічного освіти необхідно призначити пацієнтці ультразвукове дослідження молочних залоз. У зв'язку з небезпекою променевого впливу на плід природно виключаються іонізуючі методи діагностики, проте мамографія при адекватному екранування і захисту плода в ряді випадків може виконуватися. Мамографію рекомендується проводити лише у випадках, коли при ультразвуковому дослідженні на тлі загальної маси гіпертрофованих тканин молочної залози виявлений ділянку, вкрай підозрілий на рак, так як в 25% випадків мамографія у таких хворих дає Хибнонегативні картину: пухлинні маси зливаються з гіпертрофованими тканинами, не дозволяючи чітко диференціювати злоякісну пухлину.
Цитологічне і гістологічне дослідження (пункція і біопсія) є самими достовірними і цінними методами діагностики.
Враховуючи нерідкість хибнопозитивної цитологічної картини раку молочної залози у вагітних і лактуючих жінок (на тлі гіперпластичних процесів в молочній залозі), достовірним методом діагностики залишається все ж морфологічне дослідження «стовпчика» тканини пухлини, отриманого при так званій Cor-біопсії або шляхом ексцизійної біопсії, проведеної під місцевою анестезією. Сучасні «біопсійні голки» дозволяють виконувати цю процедуру менш травматичним в психологічному відношенні способом, адже діаметр проникаючого елемента голки не перевищує 2 мм. Морфології, що виконує дослідження видаленого препарату, необхідно повідомити про наявність вагітності у пацієнтки.
Виявлення віддалених метастазів у печінці та малому тазу без особливого ризику може бути зроблено за допомогою ультразвукової та магнітно-резонансної томографії. При використанні екранування при рентгенографії грудної клітки загальна променеве навантаження на плід знижується до 0,00008 Гр, що значно менше загальноприйнятою допустимої величини, рівної 0.05 Гр. Радіоізотопне дослідження кісток скелета хоча і виконується порівняно рідко, несе в собі всього 0,00194 Гр променевого навантаження на плід.
Необхідно пам'ятати, що визначення рівня рецепторів естрогенів у пухлині на тлі вагітності біохімічним методом зазвичай дає негативний результат, що частково пов'язано з блокуванням рецепторів естрогенами, присутніми в цей період в підвищених концентраціях. Поданим більш точного імуногістохімічного дослідження виявляється, що частота рецептор-позитивних пухлин у вагітних не відрізняється від такої у невагітних пацієнток.
Найцікавіші новини