» » Реабілітація та профілактика набутих вад серця


Реабілітація та профілактика набутих вад серця

Реабілітація та профілактика набутих вад серця
Основним напрямком як реабілітації, так і профілактики хворих з набутими вадами серця є система фізичних вправ, спрямованих на підвищення функціонального стану до необхідного рівня. Ця система називається оздоровчої, або фізичної, тренуванням. Першочерговим завданням оздоровчого тренування є підвищення рівня фізичного стану до безпечних величин, які гарантують стабільне здоров'я. Найважливішою метою тренування для людей різного віку є профілактика серцево-судинних захворювань, що є основною причиною непрацездатності та смертності в сучасному суспільстві. Крім того, необхідно враховувати вікові фізіологічні зміни в організмі в процесі інволюції. Все це обумовлює специфіку занять оздоровчою фізичною культурою і вимагає відповідного підбору тренувальних навантажень, методів і засобів тренування. В оздоровчому тренуванні розрізняють три основних типи вправ, які мають різної виборчої спрямованістю:

1) циклічні вправи аеробного спрямованості, що сприяють розвитку загальної витривалості;

2) циклічні вправи змішаної аеробно-анаеробної спрямованості, розвиваючі загальну і спеціальну (швидкісну) витривалість;

3) ациклічні вправи, що підвищують силову витривалість.

Основним вправою для людей, що мають вади серця, є тренування на витривалість в циклічних видах. Лікування цих хворих у клініках немислимо без фізичної реабілітації, основою якої є аеробні вправи поступово зростаючою тривалістю і інтенсивності. Проте після завершення лікарняного і санаторно-курортного етапів реабілітації в спеціалізованих кардіологічних установах і переходу до підтримуючого етапу, який має продовжуватися все подальше життя, багато пацієнтів можуть і повинні займатися оздоровчою тренуванням залежно від свого функціонального стану.



Дозування тренувальних навантажень виробляється відповідно до даних тестування за тими ж принципами, що і у всіх серцево-судинних хворих: інтенсивність повинна бути трохи нижче порогової, показаної в велоергометріческом тесті. Так, якщо при тестуванні болі в області серця або гіпоксичні зміни на ЕКГ з'явилися при пульсі 130 ударів на хвилину, то потрібно тренуватися, знизивши величину ЧСС на 10-20 ударів на хвилину на ранніх етапах реабілітації (менше року після перенесеного інфаркту). У міру зростання тренованості і підвищення функціональних можливостей системи кровообігу пацієнти поступово переводяться на частково контрольовані програми, коли 1 раз на тиждень заняття проводяться під наглядом лікаря, а 2 рази будинку самостійно (швидка ходьба і біг, що чергується з ходьбою, при заданій частоті серцевих скорочень) . І нарешті, на що підтримує етапі реабілітації (через рік і більше) можна переходити до самостійних занять ходьбою і бігом, періодично контролюючи свій стан у лікаря.

З метою профілактики тромбоемболічних ускладнень хворі з імплантованими механічними протезами клапанів протягом всього життя повинні постійно приймати антикоагулянти непрямої дії. Рекомендований антикоагулянт непрямої дії слід приймати за 30 хв до їди в один і той же час в дозі під контролем індексу протромбіну в середньому 1 раз на місяць, який повинен підтримуватися на рівні 35-45%. При появі симптомів кровоточивості (кровотеча із слизових оболонок, петехії, гематурія та ін.) Доза препарату повинна бути зменшена без його скасування під контролем індексу протромбіну.



Хворі з вадами серця повинні перебувати під диспансерним наглядом у кардіолога. При повній компенсації серцевої діяльності хворому дозволяється займатися звичайною працею з виключенням важких фізичних навантажень. Таким хворим небажані різка зміна клімату, особливо переїзд у високогір'ї, участь у спортивних змаганнях і регулярні активні тренування для підготовки до них.

Основним етіологічним фактором (близько 90%), провідним до появи вад серця, є ревматизм. Отже, основні напрямки профілактики будуть зводитися до запобігання розвитку ревматизму. Первинна профілактика зводиться до підвищення опірності організму до інфекційних захворювань і несприятливих впливів факторів зовнішнього середовища в дитячому віці за рахунок фізичних тренувань, спорту, водних процедур.

Профілактика серцевої недостатності при вадах серця складається в раціональному руховому режимі з достатньою фізичною активністю у вигляді піших прогулянок і лікувальної гімнастики. Хворі повинні перебувати під постійним диспансерним наглядом з періодичним контролем в плані активності ревматичного процесу і компенсації серцевої діяльності. Також повинен бути нормалізований режим дня - харчовий раціон (хворий повинен їсти кілька разів на день невеликими порціями), необхідно домагатися регулярної діяльності кишечника, так як переповнений кишечник утруднює дихання і роботу серця-спати не менше 8 годин на добу. Крім цього, повинні бути виключені шкідливі звички, такі як куріння, надмірне вживання алкоголю. Також необхідні раннє виявлення та лікування вогнищ хронічних інфекцій - насамперед хронічних захворювань внутрішніх органів, які можуть сприяти розвитку ревматизму, санація вогнищ стрептококової інфекції, енергійне лікування гострих респіраторних захворювань з одночасним застосуванням нестероїдних протиревматичних препаратів протягом 10 днів від початку респіраторної інфекції (бруфен, індометацин, ортофен та ін.), праця з усуненням несприятливих чинників.

Вторинна профілактика спрямована на попередження ускладнень. Хворим з ревматичних пороком серця показана вторинна профілактика рецидивів ревматизму протягом найближчих 2 років після операції протезування клапанів - біцилін-5. При непереносимості цього препарату рскомендуется призначення хіноліновий препаратів (делагіл або плаквенил).

Хворим з часто рецидивуючим перебігом ревматизму, а також перенесли рецидив ревматизму в до- або післяопераційному періоді термін цілорічної біціллінотерапіі слід продовжити до 5 років після рецидиву у поєднанні з прийомом хіноліновий препаратів протягом 1,5-2 років. Також важливу роль відіграє оздоровлення житлових умов та умов праці. Після протезування аортального (рідше - мітрального) клапана серця можуть зберігатися ознаки відносної коронарної недостатності, які потребують відповідної корекції. Доцільно призначення нітратів пролонгованої дії, антагоністів кальцію, b-адреноблокаторів. За свідченнями курси лікування коронароактівних препаратами слід призначати тривало, з наступною заміною на інший препарат. При диспансерному спостереженні необхідно контролювати артеріальний тиск. При АТ вище 140/90 мм. рт. ст. рекомендується проводити лікування гіпотензивними препаратами: інгібіторами АПФ, сечогінними, нітратами, b-адреноблокаторами, антагоністами кальцію та ін. Показано санаторно-курортне лікування - рекомендуються курорти з сірководневими або радоновими водами. Якщо одночасно з пороком серця відзначається розлад обміну речовин (ожиріння, подагра), показано в рівній мірі лікування як на Кавказьких Мінеральних Водах, так і на курортах з сірководневими та радоновими ваннами - Сочі, Мацеста, Цхалтубо. При поєднанні вад серця із захворюваннями легень і бронхів - Кисловодськ, при поєднанні із захворюваннями печінки, шлунка і кишечника - Кисловодськ, Желєзноводськ, Єсентуки, П'ятигорськ.


Найцікавіші новини


Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!