Для діагностики алкоголізму використовують ферментний тест, який включає дві характеристики ферментопатии: рівень активності ферментного комплексу та коливання цього рівня протягом короткого часу. Ферментний комплекс включає сироваткові ферменти: ГГТ (гамма-глутамілтрансферази), АСТ (аспартатамінотрансфераза) і АЛТ (аланін-амінотрансфераза).
Ці ферменти підвищують активність, починаючи з періоду систематичної алкоголізації з максимумом в II стадії. Алкоголізму III стадії відповідає зниження активності ферментного комплексу, іноді до нижчого, ніж в нормі, рівня. Друга характеристика тесту - коливання рівня активності ферментного комплексу протягом короткого часу - дозволяє диференціювати приналежність рівня активності до інтоксикаційної патології (швидка динаміка) або органної (відсутність динаміки або незначні коливання) протягом 5-7 днів. І головне, ступінь наближення до норми дозволяє диференціювати побутове зловживання алкоголем і початок хвороби. Якщо при побутовому зловживанні протягом тижня активність ферментів порівняно швидко знижується до нормального рівня, то вже в продроме коливається активність залишається вище діапазону норми.
В якості додаткового діагностичного тесту використовують виявлений факт підвищення поглотительно-видільної функції печінки (методом радіонуклідної гепатографією і сканограф з використанням міченого I131 бенгальського рожевого), у хворих на алкоголізм. Переконливий тест, побудований на ендокринних показниках: з розвитком алкоголізму падає рівень тестостерону і зростає рівень пролактину.
Найцікавіші новини