» » Лікування пієлонефриту традиційними методами


Лікування пієлонефриту традиційними методами

Лікування пієлонефриту традиційними методами
Лікування пієлонефриту повинно бути спрямоване на ліквідацію ниркової інфекції, на підвищення реактивності організму, на відновлення уродинаміки при вторинному пієлонефриті. Антибактеріальне лікування має проводитися з урахуванням чутливості мікрофлори сечі до антибіотиків, а також з урахуванням функціонального стану нирок. При правильному лікуванні гострий пієлонефрит вдається лікувати в перші дні захворювання у більшості хворих. Показано споживання великої кількості рідини, якщо немає схильності до її затримки. Рідина слід вводити у вигляді соків, чаю, мінеральної води, а також крапельних внутрішньовенних вливань. Хороший ефект дають грілки, зігрівальні компреси, діатермія поперекової області. При різких болях вдаються до антиспастическим засобам. Екстракт беладони, папаверин, платифілін зменшують спазм і покращують відтік сечі.

При обструкції сечових шляхів показана катетеризація сечоводу, а при неефективності її - операція. При виборі антимікробних засобів необхідно керуватися результатами чутливості до них мікроорганізмів, висіяних з сечі. Найчастіше використовуються такі антибіотики: ампіцилін, оксацилін, метицилін, гентаміцин, канаміцин. Залежно від тяжкості процесу призначаються сульфаніламіди швидкої дії (етазол, уросульфан) в дозі 4-6 г на добу, пролонгованої дії (сульфадиметоксин, бісептол, суметролін) - 1-2 г на добу. Виражений ефект роблять препарати нитрофуранов: фурагин або фурадонин - по 0,1 г 3 рази на добу або нитроксолин (5-НОК 0,1 г) 4 рази на добу або налидиксовая кислота (невиграмон, неграм) - 0,5-1,0 г 4 рази на день. Сульфаніламіди можна поєднувати з нітрофуранами. При наявності змішаної інфекції рекомендується призначати комбінацію антибіотиків.



При хронічному пієлонефриті антибактеріальна терапія повинна тривати роками. Доцільно кожен місяць проводити 10-денні курси. Якщо ж незважаючи на ці курси з сечі висівається вірулентна мікрофлора, показано тривале безперервне лікування зі зміною антибактеріального препарату кожні 5-7 днів. Якщо необхідно почати антибактеріальну терапію до проведення бактеріологічного дослідження, то до вибору антибактеріального засобу підходять диференційовано. При первинній інфекції сечових шляхів лікування починають з ампіциліну, цефалексину, бисептола. При загостренні хронічного пієлонефриту (у тому числі і після інструментального обстеження) у зв'язку з можливим виділенням стійких штамів мікроорганізмів слід призначати аміноглікозиди - гентаміцин, сізоміцін. Слід мати на увазі, що у вагітних інфекції сечових шляхів найчастіше викликані ешеріхіями (70-80%), рідше іншими мікроорганізмами (протей, синьогнійна паличка, ентерококи, стафілококи). Нітрофурани (фурагин, фурадонін) ефективні майже проти всіх збудників, але активні лише при кислій реакції сечі.



З метою посилення резистентності макроорганізму призначають аутогемотерапию, продигиозан, лізоцим. При пієлонефриті в якості підтримуючої терапії добре зарекомендувала себе фітотерапія, спрямована на боротьбу з сечовий інфекцією.


Найцікавіші новини


Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!