ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ
Внаслідок запальних процесів в порожнині носа, його придаткових пазухах, в кістках, оточуючих слізний мішок, виникає звуження або закупорка слізно-носового каналу. Це сприяє затримці й розвитку в ньому хвороботворних мікробів і призводить до запалення його слизової оболонки. Дакріоцистит у новонароджених зазвичай виникає через збереження зародкової плівки, закриває нижній відділ слізно-носового каналу.
Причиною розвитку хронічного дакріоциститу є звуження носослізного протоки, що приводить до застою сльози і виділень слизової оболонки слізного мішка. Стінка мішка поступово розтягується. Скупчуються в ньому вміст є сприятливим середовищем для розвитку хвороботворної мікрофлори (стрептокок, пневмокок і т. Д.). Створюються умови для розвитку млявої запального процесу. Прозорий секрет порожнини слізного мішка стає слизисто-гнійним. Найбільш часто зустрічаються ушкодження слізних точок і канальців при пораненнях повік.
У походження і механізм розвитку дакріоциститу у дітей відіграє роль комплекс чинників - особливості розташування і будови слезоотводящих шляхів, патологія носа, порушення носового дихання.
Клінічна картина
В області слізного мішка припухлість без запальних явищ. При натисканні на неї з слізних точок з'являється слизисто-гнійне або гнійне виділення. Промивна рідина в ніс не проходить. Тривало поточний дакріоцистит може привести до розтягування (Ектазій) слізного мішка, хронічний дакріоцистит іноді ускладнюється гострим запаленням слізного мішка у вигляді абсцесу або флегмони. При гострому дакриоцистите є хворобливе освіту в області слізного мішка.
При дакриоцистите новонароджених спостерігаються слизово-гнійне виділення, сльозотеча, почервоніння кон'юнктиви, припухання в області слізного мішка. Визначальною ознакою стає виділення слизисто-гнійного вмісту через слізні точки при натисканні на область слізного мішка.
ДІАГНОСТИКА
Для діагностики використовують біомікроскопію, канальцеву і носову проби. У разі недостатньої чіткості результатів проб роблять промивання і бужування слезоотводящих шляхів, яке дозволяє уточнити рівень і протяжність поразки. У подальшому проводять контрастну рентгенографію слезоотводящих шляхів.
ЛІКУВАННЯ
Лікування хронічного дакріоциститу хірургічне - дакриоцисториностомия. При гострому дакриоцистите - протизапальна терапія, після стихання запальних процесів - операція. При дакриоцистите новонароджених показані спадний масаж, промивання слізних шляхів, при відсутності ефекту - зондування слізно-носового каналу. Прогноз, як правило, сприятливий.
Лікування дакріоциститу новонароджених проводиться поетапно і послідовно:
• масаж слізного мішка - 2-3 тижні;
• промивання слезоотводящих шляхів - 1 2 тижні;
• ретроградний зондування носослізного каналу до - 2-3 тижнів;
• зондування носо-сльозних шляхів зверху (до 2-3 тижнів);
• ендоназальна дакриоцисториностомия (з 2-3 років).
Найцікавіші новини