Черевний тиф - інфекційна хвороба з групи кишкових інфекцій. Джерелом хвороби може стати хвора людина або виру зі носій. Переносниками інфекції з калу на їжу або воду можуть бути мухи. Поширенню сприяє погане миття рук після дефекації і сечовипускання. Головним чинником, що впливає на розвиток епідемії черевного тифу, є заражена вода. Черевний тиф протікає дуже важко.
Зараження відбувається при поцаданіі збудника -тіфознойсальмонелли
(Salmonella typhi) - в шлунково-кишковий тракт, а потім у кров. Інкубаційний період триває 8-14 днів. Характерні висока температура тіла, слабкість, нездужання, безсоння, зниження апетиту. Хворого лихоманить, рухи його уповільнені, він неохоче йде на контакт. Внаслідок парезу кишечника живіт роздутий, у правій клубової області відмічається бурчання, є схильність до закрепів. До кінця першого тижня хвороби зазвичай пальпуються збільшені селезінка та печінка. Взагалі хворобливі зміни відносяться до нижнього відділу травного тракта- можуть виникнути кишкова кровотеча і прорив кишок з наступним запаленням очеревини, якщо лікування розпочато пізно. У важких випадках можлива кома.
Лікування проводиться в стаціонарі і в 99% 1аев призводить до повного одужання.
Паратифи А, В, С викликаються мікробами, морфологічно подібними з бактеріями - збудниками черевного тифу. Для паратифу характерно більш кратковремен¬ное підвищення температури тіла, рідше наступають ускладнення, проте лікування також має проходити в лікарні.
Найцікавіші новини