Антибактеріальна терапія проводиться різними комбінаціями протитуберкульозних препаратів в залежності від характеру туберкульозного процесу у хворого, що довгостроково, безперервно, оптимальними дозами, під контролем прийому препаратів медпрацівниками. Найбільш ефективні препарати: ізоніазид і рифампіцин (рифадин) - препарати середньої ефективності: етамбутол, стрептоміцин, протіонамід, етіонамід, піразин-амід, канаміцин, циклосерин, флоріміцін. Найменш активні препарати: ПАСК і тибон. Дія протитуберкульозних препаратів на мікобактерії туберкульозу різноманітне і складається з порушення обмінних процесів і ферментативної діяльності, затримки росту і розмноження, зниження вірулентності мікроорганізму. При важких, поширених, ускладнених процесах, що супроводжуються розпадом легеневої тканини і бактеріовиділенням, призначають комбінацію з 3-4 препаратів, у тому числі найбільш ефективні: ізоніазид з розрахунку 10-15 мг на кг маси (не більше 0,9 на добу в 2 прийоми ), рифампіцин 8-10 мг на кг (не більше 0,6 на добу в один прийом), стрептоміцин 15-20 мг на кг (не більше 1 г на добу в м'яз в 1 прийом), піразинамід 30 мг на кг (через день в 2-3 прийоми), етамбутол 25 мг на кг (не більше 1,6 на добу через день в чергуванні з пиразинамидом). При виникненні лікарської стійкості мікобактерій туберкульозу до стрептоміцину він замінюється канаміцином, інші препарати призначаються рідше, оскільки мають меншу ефективність і більшу частоту побічних явищ.
Патогенетичні засоби призначають відповідно з переважанням ексудативного або продуктивного типу запалення і включають в себе преднізолон, тіосульфат натрію, гепарин, імуномодулятори, рибоксин, вітаміни групи В, С, Е, Е пірогенал, лидазу, алое, плазмол, туберкулінотерапія. З фізіотерапевтичних впливів застосовують електрофорез розсмоктуючих засобів, УВЧ-терапію, лазеротерапію. Коллапсотерапія (штучний пневмоторакс і пневмоперитонеум) застосовують значно рідше, ніж раніше, в основному при деструктивних процесах, погано піддаються терапії. При необхідності використовують хірургічні методи лікування, найчастіше резекції уражених ділянок легень. Плануючи раціональну схему лікування хворого на туберкульоз, не слід також забувати про відповідний процесу вигляді режиму дня (постільний, щадний, вільний) і про повноцінне харчування з достатнім калоражем, збалансованим за основними харчовими інгредієнтами (білки, жири, вуглеводи), з необхідною кількістю мінеральних солей і вітамінів.
Найцікавіші новини