У розвитку діспареуніі, як і інших сексуальних дисфункцій, значну роль відіграють індивідуальні особливості особистості, конституція, спадкова схильність, а також визначаються спадковістю і впливом навколишнього середовища неоднакові схильності і потяга, різні моделі та форми сексуальної поведінки. Однією з найважливіших причин діспареуніі є очікування відсутності оргазму, раніше мало місце при статевої близькості з даним конкретним партнером або впевненість у майбутню невдачу. У деяких випадках діспареуніі виникнення хворобливих статевих актів настає внаслідок наявності інфекції, запальних або дегенеративних змін, аномалій, травм внутрішніх або зовнішніх статевих органів, що у жінок може з'явитися пусковим механізмом у подальшому для відмови або обмеження небажаної статевої близькості (див. Геніталгія).
Як у жінки, так і у чоловіка діспареуніі сприяють відсутність почуття любові і
довіри до партнера, наявність різних соматичних захворювань і невротичних
розладів. Певне значення мають почуття страху перед небажаною
вагітністю або зараженням венеричними хворобами, травмуючі переживання,
виникли в момент статевої близькості або попередні їй, невідповідність партнерів,
насамперед їх невміння пристосуватися один до одного (можливо, обидва партнери прагнуть до лідерства), невідповідна для статевої близькості обстановка, поспіх, почуття занепокоєння і страху, несприятливі гігієнічні та естетичні умови. Особливий вплив ці фактори роблять на осіб з тривожно-недовірливими рисами характеру, а також на людей, що не володіють достатніми знаннями з питань статі. Виникненню диспареунії у жінок сприяють також рідкісні, короткочасні та нерегулярні статеві спілкування, слабо виражене статевий потяг, недостатня сексуальна стимуляція з боку чоловіка. Певне значення має неадекватність поведінки сексуального партнера, його сексуальні можливості і неузгодженість інтимних відносин у даній партнерській або подружньої пари. Взагалі психологічні й поведінкові особливості жінки, її індивідуальні реакції мають першорядне значення у формуванні діспареуніі як різновиду сексуальної дисфункції. Диспареуния у чоловіків менш виражена, ніж у жінок, проте статева близькість з жінкою, що не викликає психоемоційної забарвлення, зменшує відчуття насолоди. Диспареуния у чоловіків виникає і при частих сексуальних контактах, що здійснюються за відсутності бажання до них (на прохання жінки, для підтвердження або перевірки своїх сексуальних можливостей). Тривало існуюча діаспорян, що виникла при сексуальних контактах з одним партнером, може не тільки з'явитися фактором для появи її з іншим партнером, але і послужити причиною для розвитку, як хворобливих статевих контактів, так і вторинних невротичних реакцій з подальшою втратою інтересу до статевої близькості. При виражених формах діспареуніі застосовується комплексне лікування, обов'язково включає в себе психотерапію.
Найцікавіші новини