Етіологія і патогенез
Виникненню захворювання сприяють розриви і травматизація шийки матки під час пологів та абортів, роздратування внутрішніх статевих органів хімічними або механічними протизаплідними засобами. Факторами є запальні процеси в піхві, матці і яєчниках, ослаблення імунної системи організму.
Збудниками захворювання найчастіше є стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, ентерококи, рідше - гонококи і трихомонади. Певну роль відіграють хламідії і анаеробна інфекція (здатна розвиватися без доступу кисню), дуже рідко зустрічається туберкульозний цервицит.
Клінічна картина І ДІАГНОСТИКА
Клінічна картина залежить від стадії захворювання.
При гострому процесі хворих турбують слабкі болі в низу живота, неприємні відчуття в піхві під час і після статевого акту, іноді свербіж, слизові або слизово-гнійні виділення зі статевих шляхів. При огляді за допомогою дзеркал слизова оболонка піхвової частини шийки матки гіперемована і набрякла.
Хронічний цервіцит характеризується мізерними слизовими виділеннями з шийки матки, незначною гіперемією (почервонінням) і набряком.
Діагноз ставиться на підставі даних опитування, вагінального огляду, кольпоскопії, а також бактеріоскопічного і бактеріологічного дослідження виділень з каналу шийки матки.
ЛІКУВАННЯ
Лікування проводиться з урахуванням характеру інфекційного агента, стадії захворювання та супутньої патології. При гострому цервіциті застосовують гігієнічні спринцювання настоєм ромашки і розчином борної кислоти, а також антибіотики.
Для терапії хронічного цервицита застосовують фізіотерапевтичні методи (електрофорез цинку). При гонореї, трихомоніазі, сифілісі лікування повинно здійснюватися за методиками, прийнятими для терапії даних захворювань.
Найцікавіші новини