Зоб

Зоб
Зоб (Struma) - патологічне збільшення щитовидної залози внаслідок гіперплазії її тканини, накопичення колоїду або розростання сполучної тканини. Продукція гормонів щитовидної залози при зобі може бути нормальною (еутареоідний зоб), підвищеної (тіреотоксіческій, або гіпертиреоїдному зоб), зниженою (гіпотиреоїдних зоб).

Прийнято виділяти п'ять ступенів збільшення щитовидної залози від I ступеня (візуально залоза не здається збільшеною, при ковтанні пальпується тільки її перешийок) до V ступеня (заліза різко збільшена, в деяких випадках вона звисає шиї у вигляді мішка). Власне зобом, т. Е. Безперечною патологією, вважають збільшення щитовидної залози III-V ступеня. Збільшення щитовидної залози I-II ступеня за відсутності ознак її гіпо- чи гіперфункції, пальпованих вузлів, ознак аутоімунного ураження залози (наявності в крові антитиреоїдних антитіл) може розглядатися як варіант норми.

Рівномірне збільшення щитовидної залози називають дифузним зоб, гіпертрофію її окремих ділянок, виявляємо при пальпації, - вузловим зобом, поєднання щільних ділянок з дифузним збільшенням всієї залози оцінюється як змішаний зоб. При розвитку зоба з додаткової щитовидної залози або аномально локалізованої її тканини говорять про ектопійованому зобі - лінгвальні, сублингвальном, загрудинном, ретротрахеальном та ін.

Поява зоба може бути обумовлено нестачею йоду у воді та грунті, виробленням особливих тіреостімулірующіх і тіреоблокірующіх антитіл, вродженими порушеннями біосинтезу тиреоїдних гормонів і тиреоглобуліну внаслідок генетично обумовленої недостатності специфічних ферментних систем (наприклад, зоб Пендреда, або синдром Пендреда, що характеризується глухотою в поєднанні з зобом виникли при порушенні йодизації тиреоглобуліну). Причиною появи зоба можуть стати хронческіх захворювання нирок і шлунково-кишкового тракту, сприяють втраті йоду організмом, фізіологічна потреба в підвищених кількостях йоду в пубертатному періоді, при вагітності і лактації, тривалий прийом лікарських засобів (або харчових речовин), здатних порушувати біосинтез тиреоїдних гормонів. Патологічне збільшення щитовидної залози при ряді захворювань, різних за патогенезом, раніше називали загальним терміном «спорадичний зоб», проте у міру вдосконалення методів дослідження функції і морфології щитовидної залози цей термін втратив колишнє значення.



Морфологічно при дифузному еутиреоїдного зобі в тканини залози не виявляються відмінності від нормальної структури, при тіреотоксіческом зобі спостерігаються ознаки, характерні для гіперфункції залози, при гіпотиреоїдного зобі в тканини залози найчастіше виявляються гістологічні зміни, характерні для аутоімунного тиреоїдиту. При вузлових формах зоба на тлі розростання фолікулярного епітелію і (або) накопичення колоїду іноді зустрічаються сліди раніше перенесених крововиливів, кальцифікати. Малігнізація при вузлових формах зоба відзначається приблизно в 1-3% випадків.

Клінічна картина при різних видах зобу має спільні риси. При зобах великих розмірів хворі скаржаться на відчуття тиску в ділянці передньої поверхні шиї, відчуття браку повітря через компресійного звуження трахеї, дисфагію, осиплість голосу. До цієї клінічній картині, наростаючою зі збільшенням розміру зоба приєднуються специфічні прояви: симптоми гіпотиреозу і ознаки, характерні для тиреоїдитів, при гіпотиреоїдного зобі, симптоми гіпертиреозу і тиреотоксикозу при дифузному або вузловому токсичному зобі та ін.



Діагноз встановлюють на підставі огляду та пальпації щитовидної залози. Для встановлення діагнозу конкретного захворювання, що супроводжується розвитком зобу, зіставляють клінічні та анамнестичні дані, при необхідності в спеціалізованій клініці проводять додаткові біохімічні та інструментальні дослідження: визначення в крові концентрації тиреоїдних гормонів, тиреотропного гормону (ТТГ), титру класичних антитиреоїдних, тіреостімулірующіх і тіреоблокірующіх антитіл, дослідження поглинання радіонуклідів йоду або технецію, сканування залози, тонкоголкової біопсію, ехографію.

Лікування зобу визначається його формою. При дифузних еутиреоїдних і гіпотиреоїдних зоба призначають препарати тиреоїдних гормонів (тиреоїдин, тіреотом, тироксин, трийодтиронін, тіреокомб). Вибір препарату і дозування залежать від етіології зоба віку хворого, супутніх захворювань та інших факторів. Лікування тривале, іноді довічне (при збереження, незважаючи на зникнення зобу, гіпофункції залози).

При ендемічному зобі застосовують тіреокомб, який заповнює брак йоду і сприяє зменшенню розмірів зоба завдяки зниженню продукції ТТГ під впливом збільшується концентрації тиреоїдних гормонів у крові. Необхідно пам'ятати, що використання великих кількостей йоду або його препаратів (антіструміна та ін. З профілактичною метою може викликати важко піддається лікуванню тиреотоксикоз (так званий базедовіфіцірованний ендемічний зоб). При тривало нелеченом ендемічному зобу використання тільки препаратів йоду недоцільно, тому захоплення залозою вступника йоду неможливий через атрофії фолікулярного епітелію щитовидної залози і розвитку сполучної тканини.

Лікування змішаних або вузлових форм зобу, деяких форм дифузного токсичного зобу і (вкрай рідко!) Тиреоїдитів оперативне, при інших формах зоба використовують 131I або призначають консервативне лікування.

Профілактика виникнення зобу полягає в йодування кухонної солі або питної води в місцевостях, ендемічних по зобу, контроль за вмістом у воді домішок, здатних викликати осадження йоду з води. Добова потреба здорової людини в йоді становить близько 200 мкг. Методами профілактики виникнення зобу є також обмеження використання йодовмісних рентгеноконтрастних засобів, контроль за лікуванням лікарськими препаратами, що містять йод, своєчасне виявлення і лікування захворювань нирок та шлунково-кишкового тракту.


Найцікавіші новини


Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Увага, тільки СЬОГОДНІ!