Крім дефіциту йоду в навколишньому середовищі, мають певне значення і вживання зобогенних харчових речовин, що містяться в деяких сортах капусти, ріпи, брукви, турнепсу. У відповідь на зовнішній нестача йоду розвивається гіперплазія щитовидної залози, змінюється синтез тиреоїдних гормонів і йодний обмін.
Розрізняють дифузну, вузлову і змішану форми зобу. Функція щитовидної залози може бути не порушена, підвищена або знижена. Частіше, однак, відзначається гіпотиреоз. Типовим проявом недостатності щитовидної залози у дітей в ендемічних районах є кретинізм. Значні розміри зоба можуть викликати здавлення органів шиї, порушення дихання, явища дисфагії, зміни голосу. При загрудинної розташування зоба можуть здавлюватися стравохід, великі судини, трахея.
Поглинання щитовидною залозою I131 зазвичай підвищений, в крові знижений рівень Т3 і Т4 (при гіпотиреозі), підвищено рівень ТТГ. У діагностиці допомагає УЗД, при загрудинном і внутрісредостенном розташуванні зоба - рентгенографія.
Лікування ендемічного зобу
Лікування вузлової і змішаної форм зоба тільки оперативне. Те ж відноситься і до зобу великих розмірів і ектопічної локалізації. В інших випадках застосовують антиструмин, мікродози йоду (при непорушеною функції залози), тиреоидин, тіреокомб, тироксин. При гіпотиреозі використовують замісну терапію тиреоїдними гормонами в компенсуючих дозуваннях. В ендемічних осередках показаний профілактичний прийом йодованих продуктів та препаратів йоду, антіструміна.
Найцікавіші новини